Мов на побачення, спішу в осінній ліс,
Щоби дубовим запахом упитись,
Щоби його частинкою зробитись
І залишити слабкість там і злість.
Серед могутніх велетнів-дубів
Себе відчула чудернацьким гномом,
Отож віддам я їм душевну втому,
А міць дерев від них візьму собі.
Дуби ж давно забули про свій вік,
До мене жолудями посміхались,
Мов між собою шепотом змагались,
Коли торкався листя вітровій.
Я слухала чарівне те шептання,
Ловила зором кожен листя рух;
Один зірвався й, описавши круг,
Упав до ніг під стримане зітхання.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760323
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.11.2017
автор: Ганна Верес