Садок потроху дичавіє,
Спориш, мов дріт, подвір'я вплів,
І стоголоса веремія
Луною із усіх кутів.
Тут горобці і сойка синя,
Зозуля в березі кує,
Трудяжка дятел на осині
Відбарабанює своє.
Нема людей - одна пташина,
Окупувала двір, садок,
І обплела плоти ожина
Де мальв раніш стояв рядок.
Геть покосилась біла хатка,
Ворота впали вже давно,
Мов сирота старенька ятка,
Дощами вимите гумно.
Вмира село - пусті оселі,
Такі от справи невеселі.
липень, 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760104
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.11.2017
автор: @NN@