Дзвінок у двері – осінь на порозі
у свої виміри покликала мене.
Я знаю, що відмовитись не в змозі,
а перший відчай скоро вже мине.
Відкриє осінь свою парасолю,
мене сховає від дощу вагань.
А як болітиме, я не відчую болю
і, сподіваючись, зречуся сподівань.
Навчусь у осені не тратити надію,
я не ховатиму сріблясту сивину.
Осіннім дням, сумуючи, зрадію
і все, що втрачено, можливо, поверну́.
14.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760026
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2017
автор: Пасічник Анатолій