Ще вчора небо крили густо хмари,
Імла, мов білка, розпускала хвіст.
А нині вітер в руки взяв гітару,
Торкнувся струн - пішли хмарки у твіст.
Звільнилась вись із сірого полону
І вийшло сонце – вічне і святе.
Налилось світлом неба синє гроно,
Лягло на лиця пізніх хризантем.
Ввібрала кожна хата сяйва мірку,
І синім став ще вчора сивий птах.
Так буде з краєм нашим – нині гірко,
А завтра мед покриє його шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)