Так ніжно-ніжно розмовляла твоя рука.
Твоїх очей ласкава мова …
Навіщо нам німі вуста?
Не потребує ані слова.
Кохана, я твою весну навчу дощами розмовляти,
Ще вранці сніг, а в вечір дощ,
Навіщо так тебе лякати.
Проміння сонця все зберу і обійму його в долоні.
Тебе за обрій понесу,
Хоч це у тебе я в полоні …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2017
автор: Дружня рука