Спаде з її плеча прозорий шарф,
стече повільно долі, долі, долі...
А спраглі риби на твоїх устах
почнуть молитись лагідно любові.
Коли ковзне розтремлена рука
на стан її, і стане, мов метелик,
в її очах розбурхана ріка
волошками усі світи застелить.
І попливе прозорий шарф кудись
туди у ніч, де зорі, наче сливи.
А ти впадеш у неохопну вись
із нею на руках - такий щасливий...
20.10.17 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2017
автор: Леся Геник