Осінь, як людина, теж старіє, жовті пасма падають додолу, плакати дощами вона вміє, шкода їй природу захололу! Не чекає осінь потепління, все частіше паморозь імлиста, така доля у пори осіння, на землі жовтогаряче листя! У минулому бабине літо, і не втішними стають прогнози, так не хоче осінь постаріти, прийшов час, не допоможуть сльози!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759822
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.11.2017
автор: Олег Князь