Понад річкою долина, Щовесни у ту долину
трохи вище – гай. і чарівний гай…
У долині тій калина, Прилітала вся пташина,-
ніби Божий рай… радій і співай!
І співала та пташина
радужні пісні,
їм раділа вся долина,
дерева й кущі…
Та одного дня ясного І казав: треба в долині
там з"явився шпак, нове будувать,
обдурив вже не одного, щоб житло кожній пташині
на це він мастак. можна було дать…
Мовчки слухала пташина
шпака отого,
та житло кожній родині
потрібне було…
Інші слухать не хотіли Налетіло у долину
теревені ті, багато шпаків,
знялись мовчки й полетіли, шаруділи,лопотіли,
звички в них прості… хто і як хотів…
І вони зразу ж дістали
і долину,й гай,
шматували і ламали,
нівичили рай…
Повернулася пташина Подивитись, поспівати
у колишній рай, пташині пісні,
подивитися хотіла ще й нові хатки дістати,
на чарівний гай… бо старі тісні…
Та все зникло, кудись ділось,
ніби й не було.
Ще й там лихо поселилось,
яке там житло?..
Так лишилася пташина Й між людьми таке буває
без гаю й житла, в нелегкий наш час.
їх шпачина обдурила, І шпаків тих вистачає
і завдала зла… звісно й поміж нас.
На плечах всім треба мати
голови свої…
І шпакам недовіряти,
й не губить гаї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2017
автор: геометрія