Осінній дим...
І з журавлями осінь.
А думи десь на небеса пливуть...
Якась вина
помилування просить.
Людське життя – у чому ж його суть?
Троянди милі,
пізні – розгадайте;
і хризантеми, розкажіть про це...
Що розумів,
як чорно-біле Данте,
багатозначне у життя лице...
Для того весни
і для того осінь,
душевна радість, чи мотив жури...
Ми на землі
хто? – тінь, що в мандри боса?
А чи свіча, що жде по кіль згорить?
Ми Бога плід,
Його надій чекання –
Він дав нам все, аби прозріли ми,
пройшли крізь всі
припони і вагання
у ОСІЯННЯ із обіймів тьми.
09.11.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759690
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.11.2017
автор: Променистий менестрель