Почему?



И  почему,  мы  постоянно  злые?
Когда  у  нас  проблемы.
Эх,  забыли  про  смирение.
Забываем  почему?
Про  близких,  и  родных  людей.
Верность  потеряли  навсегда.
Почему  так  охладели  к  жизни?
Ничего  не  греет!
Потому  что  люди,  Бога  позабыли,
И  все  Его  богатства,
По  миру  растеряли.
Забыли  верность,    и  любовь.
И  дружбу  навсегда  распяли,
Как  на  кресте,  Христа  когда-то.
Злословили,    распяли.
Забыли  люди  доброту,
Любостяжательными  стали,
По  широкой  дороге,  ходят  они.
Люди,  скорее!  Придите  Христу!
Пока  открыто  Слово,
Которое  спасает,
Которое  вас  любит.
Но  они  не  слушают  меня.
И  снова  слышу  в  сотый  раз,
Вопрос  тот  самый:  "Почему?"

Чому?

І  чому,  ми  постійно  сердиті?
Коли  в  нас  проблеми.
Ех,  забули  про  смиренність.
Забуваємо  чому?
Про  близьких,  та  рідних  людей.
Вірність  втратили  назавжди.
Чому  байдужі  до  життя?
Нічого  душу  не  гріє,  ніколи!
Тому  що  люди,  Бога  забули,
І  всі  Його  багатства,  по  світу  розгубили.
Забули  вірність,  і  любов.
І  дружбу  розіпнули    назавжди,
Як  на  хресті,  Христа  колись.
Злословили,  розпинали.
Забули  люди  доброту,
Стали  срібролюбивими  ,
По  широкій  дорозі,  ходять  вони.
Люди,  швиденько!  Прийдіть  до  Христа!
Поки  відкрито,  Слово  Його.
Яке  врятує,ваші  життя.
Яке  вас  дуже  любить.
Але  вони  не  слухають  мене.
І  знову  чую  я  сто  раз,
Теж  саме  питання:  "Чому?"

04.02.2017р.  м.  Сэвэродонецьк.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759650
Рубрика: Духовная поэзия
дата надходження 10.11.2017
автор: Прокопенко Марина