Торги сьогодні дуже мляві,
Та як же будуть вони жваві,
Коли поставлені на продаж
Старі скрипки, що вийшли з моди,
Та ще й понищені добряче…
І кожен, хто підходить, бачить,
Що струни вже пообвисали
Й подряпини аж заснували,
Як павутинням, їх тіла,
Тому й ціна була мала…
Тож розпорядник без надії,
Що будуть гори золотії,
Первинну суму проказав –
100 доларів пропонував.
Аукціон не розкрутився…
Сто п’ять, сто двадцять – і спинився.
Торги продовжитись не можуть –
Хто тут торговцю допоможе?
Сто двадцять – раз, сто двадцять – два…
Та раптом сива голова
З партеру зали показалась
Й сюди повільно наближалась.
Цей чоловік узяв смичок,
Зробив до центру зали крок,
Протер стареньку скрипку ніжно
Й торкнувся струн він дивовижно…
Зал заворожено завмер –
Всі вражені були тепер –
Небесна музика звучала
І в душу кожну проникала.
Вона несла в серця надію,
Пробуджувала віру в мрію,
Сягала спогадом в минуле,
Згадала те, що вже забули…
Когось вертала до життя,
Чи вимагала каяття,
Тривожила, жаліла, злила –
Байдужих в залі не лишила.
Коли мелодія затихла,
Торговець мовив залу стиха:
«Хто іншу суму пропонує?»
І тут, не вірячи, він чує,
Сказав хтось тисячу, хтось дві –
Аж не вкладалось в голові.
Торговець вже закляк від подиву…
Аж ось: «Три тисячі! І – продано!»
Глядацькі тут аплодисменти
Важливість свідчили моменту.
Хтось запитав: «У чому справа?
Як скрипка дорогою стала?
Й чому її престиж піднявся?»
- Бо Майстер струн її торкався!
Ми всі – подряпані скрипки,
Не всіх торкаються смички,
Бо в долях наших – більше прози.
І закривають сонце грози…
Та всі спроможні ще заграти,
Небесним звуком здивувати
І розтопити повсякдення
Красою, вірою, натхненням.
Душа про допомогу просить –
І дотику лиш майстра досить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759629
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2017
автор: ЮНата