Друзі, знаєте, трішки дратує:
"Я не в тому живу столітті:
Нами золото зараз керує,
Вкрай зіпсовані й малолітні,
Честь і вірність нічого не значать.
От були часи дам й королів..."
Та хто схоче - зуміє побачить:
Золотих не буває часів.
Чи в усьому шляхетним був лицар
У "прекрасні" минулі віки?
"Друга вбив? Побудую дзвіницю
І відпустять мені всі гріхи.
Слуги, наймити - бидло, не люди,
Дама серця - дружина чужа. "
І були завжди підлі іуди:
Їхні клятви не варті й гроша.
В чомусь, звісно, легенди не брешуть:
В ті часи також Люди були.
Та і зараз є лицарі честі,
Варто скласти легенди й про них!
Чи від дами сучасниця гірша
Тільки тим, що не ходить в шовках?
А душа її може світліша -
Де ж поет, що звеличить в віршах?!
Чим грубезні томи ворошити
Й час шукати, що кращий за цей,
Певне, варто повчитись любити
У сучасників - справжніх людей.
У очах відбивається небо,
Вірність й честь непідвладні часам.
То яких ще вам лицарів треба?!
І чи кращих ви знайдете дам?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759609
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2017
автор: макарчук