Ось так усе, бо все чомусь жере,
Той час,що розум сивиною косить,
Лишень у серці щастя розцвіте,
Як вітер болю,все безжально зносить.
І біль пройшла,і сльози висихали,
А квіти - більше не зійшли,
Надії щось у спогадах шукали,
шукали,так і не знайшли....
Зима і літо,осінь чи весна,
Стираються в безмежних океанах долі,
в душі засне не вічним сном пітьма,
яка вкраде усе кошмарами поволі..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759602
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2017
автор: NzR