Знайти себе і вже не загубити,
спіймати сонце і не обпектись.
Фатальних помилок ніколи не зробити
і щирих слів коханим не зректись.
Побачити край світу і вернутись,
а яблуневий сад від граду вберегти.
Пробачити дощам і в краплі обернутись,
весняним вітром крізь пустелю перейти.
Почути тишу і відчути вічність,
здійнявшись в небо жайвором малим.
У сірих буднях не згубити гідність,
в степах горіти горицвітом весняним.
Не марнувати час і квапитись повільно,
відчути біль, який болить комусь,
щасливим бути і кохати безнадійно.
Так дивно все складається чомусь...
Шукати сенс і знов його втрачати,
вернутись в дім, якого вже нема.
З минулого в майбутнє поспішати
так, щоб життя наповнилось сповна.
12.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759509
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2017
автор: Пасічник Анатолій