* * *

Я  перетворююсь  на  тварину,
Але  при  цьому  почуваюсь  краще,
Надіюсь,  що  вже  скоро  згину,
Бо  шлях  мій  земний  непутящий.
Не  догукатися  до  бога  -  він  далеко,
А  дуже  хочеться  в  нього  спитати,
Чому  на  світі  живеться  так  нелегко,
Тим,  хто  долю  не  може  відшукати.
«Закон  –  тайга,  ведмідь  –  господар»,
А  люди  де  …,  де  всі  закони  божі?
Бо  не  в  кожного  є  отой  убогий  дар,
Що  зовсім  із  совістю  не  схожий…
Мрії,  мрії,  вам  не  дано  збуватись,
«Дурень  завжди  думкою  багатий»,
І  нам  не  варто  про  те  забуватись,
Що  живемо  у  державі  іще  багатій.
Тільки  не  розумом  і  душею  нажаль,
А  загребущими,  нахабними  суками,
Яких  де  не  посій  то  родить  вдосталь
Щоб  красти  і  красти  ласими  кусками.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759484
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.11.2017
автор: Платон Маляр