Уярмляючи простір силами,
Понад мідною квіткою ружі,
Веселкує метелик крилами
У облізлому сріблі калюжі.
Шпориша дротянисті локони,
Нанизавши роси краплини,
Павутиння мотають в кокони,
Що тиранить волошок стеблини.
Сонце плавить в світанках темряву,
Ріже обрій хмарин пір’їною.
Умиває безсоння кіптяву,
Веремією солов’їною.
В арматуру гілляччя ржавого,
Сталь упаяно гострого листя.
Сонях тінню стовпа безглавого,
Полуниць батогує розхристя.
На бетоні ставища вилами
Вітер дряпає хвилі дужі…
Веселкує метелик крилами,
В стилі лофт понад злитком ружі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759436
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.11.2017
автор: Осіріс