Буває вирветься вулкан з душі,
Що так довго її спопеляє.
Потече магма лавиною тоді
І навкруги усе спопеляє.
А потім заспокоїться. Остине.
Полум'я кидати перестане.
Та, тільки гаряча лавина ота,
Чорним, холодним каменем стане.
І довго холод льоду отой
Душу нашу буде холодити.
Багато потрібно часу буде,
Щоб крижину оту розтопити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759377
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2017
автор: dashavsky