Не приходь до мене мріями у сни,
Бо реальність жалем стисне мої руки.
Світ агоній розливається, спини;
Ці думки терпкі, як чорні, ситі круки...
Не приходь до мене подихом весни,
Бо те щастя розплітається до краю.
Як кульбабка, що змирилася, лети,
Рідне небо, хоч шепоче, я чекаю...
Не приходь до мене спогадом, болить...
Бо реальність затискає ще міцніше.
Бо той спогад мені душу полонить,
Моє небо, найдорожче, найрідніше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2017
автор: Квітка))