Дрімає ліс в осінньому вбранні ,
Легенький вітер крони колихає,
І тихий сум навіює мені...
Ще одна осінь у житті минає.
Чим рік вона мені красивіша і ніжна ,
Стараюсь розпізнати всю красу .
Скоро прийде зима вже білосніжна,
Я їй свої літа, як скарб несу.
А осінь гріє ніжно мою душу ,
Милує погляд листям золотим.
Люблю її...І їй признатись мушу...,
Що сумуватиму за раєм цим земним.
Люблю її усяку, мою осінь...
Коли холодна , навіть й дощова,
Коли на небі темно -синя просинь...
Все ж таки осінь... Але не зима...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2017
автор: Калинонька