А мати наша завжди з нами.
Її присутність – оберіг.
Це ангел наш і наша пам'ять,
Дороговказ земних доріг…
Вона – у диханні природи,
У ароматі всіх садів.
Її вершина насолоди –
Це блага дочок і синів.
Вона – у трепетанні листя,
В неспокої тривожних дум.
Її молитви щоб збулися,
То зник би в світі біль і сум.
Вона, як м’ятна прохолода
Серед спекотних літніх днів,
Як промінь сонця у негоду,
Як спомин безтурботних снів.
Як та одна-єдина пристань,
Яку лишати не хотів.
І хай яка далека відстань –
Чекає діток-кораблів.
Вона – у щасті, і у горі…
Вона – у радості й біді…
Ти знай, коли матуся поряд,
Ті дні насправді золоті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759106
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2017
автор: ЮНата