Душа моя неначе птах
У гору прагне,щоб розкрити крила...
Й летіти в вишині та ширше мах,
Назустріч небу,розкрива,мов ті вітрила
Шукати радість,щастя та любов
І прагнути до бездоганності душі...
Я серце віддаю Тобі ...І знов
Лечу крізь зорі в вишині.
Я бачу ніжність у Твоїх очах,
Та серце нескінченної любові.
Ти-шлях до неба, а я, лиш тільки птах,
Який летить ще по Твоєї волі.
Не можу знати скільки ще часý
Триватиме мій переліт до дому,
Але я знаю,що вже не схочý
Знов повернутися до долу...
Нехай легкі вітрила піднесуть
Маленьку пташку у Твою оселю
І люблячії руки пригорнуть
Її до Свого серця-я в це вірю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759029
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 06.11.2017
автор: JuliaN