Земля у квітах, зрошена дощами,
і вітер теплий в далину біжить...
От тільки в серці кровоточать рани,
і біль безмежний в голосі звучить.
У хмарах білих сонце проглядає,
дарує всім нам усмішку свою…
От тільки в серці безнадія наростає
так, наче я над прірвою стою.
Роса сріблиста вкрила зранку трави,
туман в саду зникає крадькома…
От тільки не вщухають в серці рани,
які завдали необдумані слова.
5.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2017
автор: Пасічник Анатолій