На струнах неба грають ластівки
В чеканні, що весна в душі настане.
На тлі блакитнім проводів нитки
Так вдало служать їхнім нотним станом…
За струни сонця жайвір зачепивсь,
Гойдаючись на стиглому колоссі.
І ранок кришталевий розчинивсь
У літньому жаркому стоголоссі…
А денна спека тишу принесла,
Розірвану лиш трелями цикади.
Гарячим подихом по травах провела
Зігнавши птаство на вечірні серенади.
А день вже очі втомлено прикрив…
І впали роси – сльози вечорові.
І світ натхненно знову забринів
Від солов’їв – на струнах вічної любові.
Чудесні співи сон геть проженуть,
І наче на шматки повітря рветься.
Вони на струнах ночі виграють,
Торкнувшись мрій закоханого серця.
І в душу радість трепетно несуть,
І хочеться їх слухати і жити…
Вони ж бо знають нашу справжню суть –
Захоплюватись, вірити, любити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758940
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2017
автор: ЮНата