Забула вже нарешті я
Твої слова і образ твій.
Давно я, друже, не твоя,
І ти давно уже не мій.
І мов ніколи й не було
Твоїх обіймів і зітхання,
Давно вже снігом замело
Сліди великого кохання.
Того кохання, що буває
Лиш раз єдиний у житті;
В якого розуму немає,
В якого мрії золоті.
Яке злетіло, ніби птах,
Куди й коли - не зчулась я.
Та й розгубилось у літах...
А з ним і молодість моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: МирЯнка