Придумав хтось колись вокзал –
Місце розлуки,
Там, де непрошена сльоза
Купає муки.
І коли поїзд дасть сигнал,
Душа здригнеться,
Й готовий дочкам і синам
Віддати серце.
А коли поїзд забира
Твоє кохання,
То найстрашніша є пора –
Без сподівання.
Якби Всевишнім я була,
Розлук не стало б,
Коханим стрітись помогла б.
Немов кристали,
Ті сльози б радістю цвіли,
Й горіли б очі.
Любові теж нема ціни…
Думки пророчі…
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: Ганна Верес