Рання осене! Ой дивна осене!
Ти по саду ногами ще босими
Ходиш тихо, ніким не помічена,
Та пташки галасують у відчаї:
За моря відлітати збираються –
Серед них ватажки обираються.
Сад рясний так радіє цій осені:
Ноги миє дощем їй і росами.
І туман загляда- женихається,
Тільки осінь над ним насміхається,
Тож походить, немов неприкаяний,
І в найближчих ярочках зникає він.
Рання осене! Ой дивна осене!
Моя подружко ти, жовтокосая!
За тобою спішу, йду я стежкою,
Зачепилась за кущик мережкою,
Ой мережечкою- павутиннячком,
Полетіла, легка, в капустиннячко!..
Рання осене! Ой дивна осене!
12.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758899
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2017
автор: Ганна Верес