У гаю зеленому розмаю,
Соловей на калині співає.
А біля тої калиноньки
Дівча білі ручки стискає.
Вона білі рученьки стискає,
Та й так щиро Бога благає:
-Дай мені милий Боже долю,
Бо її в мене чогось не має.
Не маю я щастя та й долі,
Народилась на світ сиротою.
Одинка як он та тополя,
Що в полі стоїть під горою.
Як он та висока тополя,
Яку вітер до землі нагинає.
Та й знущається часто він з неї
І зелені листочки зриває.
А вона за камянисту землю свою
Коріннячком дуже міцно вчепилась.
Та оповита серцевина журбою,
Що на чужій землі тут опинилась.
А в полі, навкруг тільки осокорі,
Вони ж свою доленьку мають.
Від холодних вітрів захищають її,
Та з під коріння поживу забирають...
Так і я в чужому мені світі,
Щастя та долі тепер шукаю.
Скитаюся поміж чужі люди,
Бо в Україні щастя не маю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758821
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2017
автор: dashavsky