Ще ранок очі не протер,
Не обізвався хор пташиний,
А вже бунтується вертеп
Думок, неначе рій осиний.
І жалять, жалять без кінця –
Пекучий біль, як ніж у спину.
Допитуюсь уже в Творця:
Куди мандрує Україна?
Затиснув люто горло спрут
І п’ята ожива колона,
І правнуків героїв Крут
Єдна надрив Лаокоона.
На отчій ниві бур’яни
Усе рясніше проростають,
Набат непевної війни
Ні на хвилину не вщухає.
Їдка омана, наче смог,
Душа блукає у тумані…
Святе вичитую письмо
І небу шлю свою осанну.
Надій викрешую вогонь:
То ми до пекла, чи до раю?
Він доторкнувся мудрих скронь
І чесно відповів – не знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758806
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.11.2017
автор: stawitscky