Свою життєву «таку мудру зрілість»
Завжди кортить у юну душу вкласти.
Та добре, що на те є Божа милість,
Що молодості не дає пропасти.
Бо в юності ще досить романтизму,
І легкості, свободи, простоти,
Що не дає сухому прагматизму
Вмішатись до життєвої мети.
Згадай себе, свої думки наївні
І погляди незвичні на життя.
І хай вони будуть тобі не дивні,
Хоч і нема до них вже вороття.
Тоді ж було все просто й зрозуміло –
Без сумнівів, двозначностей, але…
Тоді було все чітко – чорне й біле,
А зараз – більше сіре і мутне.
І цей радикалізм, категоричність
Не зупиняй, на жаль, він сам мине.
Він має, мабуть, ближчу ідентичність
Із правдою, що в дітях ще живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758764
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2017
автор: ЮНата