Скриплять качелі заржавілі,
Не чутно сміху дітвори.
Пусті будинки обважнілі,
Вітри гуляють, де двори.
Жовтаві сосни німотою
Із тугою горнуть печаль.
Текло життя колись рікою,
Чорнобиль - пустки пектораль.
Відродження чекають душі,
Хто впав в невидимім бою.
Життя не в хлібі лиш насущнім,
У єдності в однім строю.
І жити в мирі, щоб з любов’ю,
В дружній підтримці всіх живих.
Без хизувань у марнослав’ї,
В діяннях людяних, простих.
04.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2017
автор: Валентина Ланевич