І піднявся Ікар на мить...
Серце згодне завмерти на
П’ять хвилин, щоби знов сповна
Удихнути… крило дрижить.
Кане віск у безкраю ніч,
Хто заплутався у імлі,
Відрікаючись від землі?
Вибігаю йому навстріч...
Сонце я беру за ліхтар,
Гостре-гостре проміння стріл.
Підбіжу із останніх сил:
Я кохала тебе, Ікар!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2017
автор: Світлана Петренко