Можна жити простіше: без сліз та надриву.
І чужих не боятися слів в телефоні.
Без самотніх ночей і тривоги – до крику
Та навіки у серці твій втомлений воїн.
Видно доля така, що почувши: «Так треба»
Приховати сльозу, сподіватись на краще
І сухими губами прохати у неба
Зберегти від біди камуфльоване щастя.
03.11.2017 р. Суми, маршрутка )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758592
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.11.2017
автор: макарчук