Спалила осінь золоті мости,
Сліди печалі вітром позривала.
Лишились недописані листи,
Всі інші - у минуле відслала...
І, якось недоречно, невпопад,
З туманами й дощами, так невдало,
Мов чорний кіт, крадеться - листопад,
Коли вже й листя майже все опало.
Хвилини дня ще рве безжальна ніч,
Спиняють мить невидимі химери.
У роздумах, в полоні протиріч,
Ми у майбутнє прочиняєм двері.
Щоб зазирнути в потаємність мрій,
В люстерко долі - що ж там буде далі?
Час підсумків, чекання і надій,
Записаних на кам"яній скрижалі.
Завершує коловорот Земля,
Їй ще пройти у вимірі пів кроку.
А вже в повітрі чується здалля
Відлуння свята і Нового року!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758586
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2017
автор: majra