Я так сумую за тобою мамо...
С тобою я поговорити хочу...
Все поспішала я... ми розмовляли мало.
І камінь в мене на душі,
Від нього прокидаюсь серед ночі.
Тепер ти тільки у ві снах приходиш.
І ніжно так всміхаєшся мені...
Більше мовчиш... поговорити ти не хочеш...
І моє серце розривається ві сні...
Я обійняти хочу тебе міцно.
І голову схилити на плече.
І довго так сидіти, як в дитинстві,
І розмовляти, розмовляти про усе...
Неправду кажуть, що час лікує...
Не заживає в серці рана, все кровить...
Минають зими, весни... Співає соловей, кує зозуля...
А рана у душі все ж так болить...
03.11.2017рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2017
автор: Zoja