Якась така безпоміч, хоч кричи...
У грудях тьмяно жевріє тривога.
Така важка до спокою дорога
і так катма до болісти причин...
Ця осінь із очима сироти
у шибах споночілої домівки
пряде безсонній тиші облямівку
із миготливих пам'яті картин.
Вони зринаюить спалахами дум
і плинуть, плинуть - безконечна триба.
Осіння ніч, пізньоосінній сум
і очі сироти в віконних шибах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758509
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2017
автор: Адель Станіславська