Загуляла з дощами охриста,
Упилася туманом в рову
І своє жолудеве намисто
Розгубила у мокру траву...
І включала музики на повен,
Аж у сні ворушилась зима;
І хитала примерзлий вже човен,
Наче розуму в неї нема...
Ще стриптиз танцювала з вітрами,
Довгі коси вплітала в гілля...
І, весела, не спала до ранку,
Аби тільки гуляла земля...
Гей ти, Осене, п'яна чаклунко,
Годі пити вино молоде,
Забирай вже свої подарунки
І ховайся, бо холод іде...
Лиш сміється - нічого не чує,
Мочить ноги в пошерхлій воді,
Бо гарячку її полікує
Повний місяць в часи сновидінь...
Заховає в останньому листі,
Приколише змарнілу й тоді
У її жолудевім намисті
Дуже солодко спиться рудій...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758496
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.11.2017
автор: Наташа Марос