Інколи хочеться чогось простого…
щоб було тепло під рукавицями ,
і щоб біг ти на зустріч і кудлатий пес,
І щоб дмухав мені на каву, підсмажив горішків…
Товсті і самовпевнені маршмеллоу танули
Поступово.
Щоб довга різдвяна казка промайнула, як скоромовка
і все це було зранку…
розчинилось і почалося знову.
Щоб кіт, такий байдужий і ніби неквапний, лінивий
вкрав з тарілки оту «хмаринку» і це нас аби насмішило…
Чому у мене така давня звичка насувати на пальці светра,
Або лізти тобі під куртку, до тіла холодними лапами,
і подивитись, як по твоїй шкірі прокотиться холодна хвиля…
чомусь хочеться закутатися по вуха і закохатися теж по них…
і щоб ніде і нічого не порушило певний ритм…
Коли виходиш у сіни, щоб з рота виходив пар,
і тоді я уявляю, що вмію курити,
і зиркаю, чи мене ніхто ще не побачить.
Ги, і смішно з себе, і ніяково від моєї чудної вдачі.
...чомусь завжди хочеться тільки простих речей…
1.11.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2017
автор: gala.vita