…золото і вісон:
намалювала
на глянцевій білій поверхні
хату на троє фасадних вікон…
…у години вечірні,
коли світло вмикається у приміщенні –
відбивається хата моя у площині
віконного скла міської кухні…
а за склом – розсипами дрібні,
як далекі зірки і планети, міські вогники і вогні
за відповідної відстані,
під ретельно дібраним спрямуванням зору,
дивлюся через відбитий у склі
малюнок прозорий
на окремий вогничок, що знадвору:
треба мружитись і пригинатись мені,
щоб опинився вогничок
як ніби у крихітному вікні
хатини, що намальована
на протилежній глянцевій білій поверхні
...зникає у чорному завіконні
біле глянцеве тло,
і ніби в моїй ожилій хатині –
горить світло…
як і було –
затишно… тепло…
02.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758361
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2017
автор: Валя Савелюк