Виймала мама квашену капусту,
Дубова бочка пахла пирогами,
В півниці, жила "літом", жовта грушка,
А я дитиною ховалася снігами.
Ренетою всміхались круглі деньця,
На кухні борщ виверджував вулкани,
Сміялись голубці воді в відерцях
І хлібом пахли руки, рідні, мами.
Світився на покутті каганець,
У лику всіх святих була молитва,
Життя вбиралось у чудний вінець-
Зимовий холод й сніг, неначе битва.
І я у нім, у тім, людськім житті-
Мале дівчисько, сховане у скрині,
Була собі в такому почутті,
В якому знов пробути хочу нині.
У світі тім, де мамине тепло,
Де батьків оберіг- моя святиня,
Так скоро все минуло- відцвіло,
Лишень молитва Господу- Богиня.
Лишень вона, зосталась назавжди,
Та вічна, неповторна та єдина,
У пам'ять рідним, з нею буду йти,
У ній лише спасіння для людини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758220
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.11.2017
автор: Леся Утриско