Інтуїція

Незакінченість  крапками  тане...
І  в  думках  ти  знов  зі  мною,
Ніби  камінь  в  темну  воду  канув,
Ти  із  гордістю  в  двобої.

А  ця  тиша,  мовби  розриває
Небо  на  шматки  перкалі.
Вітер  листя  з  щемом  розвіває,
І  летить  воно  опалом.

Інтуїція  вузлом  єднає,
Рух  життя  тепер  в  спіралі.
Та  яка  ж  бо  гордість?  Час  спливає.
Мчиш  до  мене  магістраллю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758219
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)