Незакінченість крапками тане...
І в думках ти знов зі мною,
Ніби камінь в темну воду канув,
Ти із гордістю в двобої.
А ця тиша, мовби розриває
Небо на шматки перкалі.
Вітер листя з щемом розвіває,
І летить воно опалом.
Інтуїція вузлом єднає,
Рух життя тепер в спіралі.
Та яка ж бо гордість? Час спливає.
Мчиш до мене магістраллю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758219
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)