Спочатку дна шукали у калюжі,
Усе гуділо, все було в напрузі,
Помацали, а дно лиш крок ступити,
Ввійшли в калюжу, й ну її сушити!
Побачили, земля полям пригожа,
Взялись орати, ставить огорожі,
Щоби сусіди, які були під боком,
Не згудили своїм ворожим оком!
Посіяли зерно, чекали сходу,
В між часі розсварились, зникла згода,
У кожного з'явився власний плуг,
Вважавсь господар, зник десь з боку друг!
Земля пашіла, в золоті пшениця,
У лісі звір, у небі чудо-птиця,
Посліпли люди, за чуби взялися,
І злом незгоди повнилась криниця!
Це бачить Бог, та він не зупиняє,
Народ гуде, провідника шука,
І каже Бог, зніміть з очей полову,
Не допустіть оту калюжу знову!
Тож разом всі тримайтеся за руки,
Будуйте коло єдності і злуки
Господар є, лиш не впустіь заброд!
Любіть своє і не ганьбіть народ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758141
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2017
автор: горлиця