Я згадаю тебе, коли осінь заплаче дощами,
Коли сум огорне всі оголені віти в садах...
Ти прийдеш в мої сни, прочинивши реальності браму,
І затужить душа, ніби стомлений, зранений птах...
Де ти, щастя моє? Загубилось в густому тумані,
Заблукало в полях, розчинилось в ранковій імлі...
Жовтий цвіт хризантем, мов спізніле прощання з коханням,
На моєму столі- це найкращий дарунок мені....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2017
автор: tanyabo