Осінь сумує в барвисті закутана шалі,
Осінь сумує дощем мороским по степах,
Осінь свої розсипає розгублені жалі
Тугу розвіює у незупинних вітрах
Осінь сумує , сито набивши комори,
Щедро наповнивши клуні новим врожаєм.
Осінь з безділля сумує собі і в покорі
Чекає від нас того суму, немов навзаєм.
Осінь сумує, знімає з дерев їх одежі,
Кидає в світ істину свого єства.
Осінь у сумі буває виходить за межі,
Тільки хто скаже, що зовсім вона не права?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2017
автор: Алеха