у нас залишилось
не так вже й багато часу
на ці поцілунки
на доторки і обійми
цього ми не знали
і не розуміли зразу
спочатку було і ніяк
і тепло' і війни...
були оберемки гризот
і стрімке чужіння...
оглухлість - до зречень
і болю жаскі стискання
я крапля із очка...
рослина з твого насіння
ти - пів мого світу
і сиве моє зітхання...
і очі незрячі
що вгадують знаний образ
і руки тремтячі
що гладять моє волосся
тулюся щокою
і стримую млість
раз-по'-раз
ми чуєм обоє
оте що не чули досі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758032
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2017
автор: Адель Станіславська