Скло в вікні торка Софія,
Наче мишу ласка:
- Бабцю, снігова завія,
Подивись, будь ласка!
Підійшла бабуся, глипа –
Сніг летить-кружляє,
Обліпив злегенька липу,
На траву лягає,
Танцювальні робить кроки,
Внучка – у полоні.
Йде вона й собі у скоки,
Плеще у долоні.
Чверть години небо шило
З сірих хмар мережку.
Потім сонечко пустило
Цілувати стежку.
- Де ж сніжок? – дівчисько тупа,
Сльози - кап по носі.
- Розтопивсь, як сіль у супі.
Теплий ґрунт ще. Осінь.
- Як? Чекала його в гості.
Мріяла про сніжки.
- У мороз розкине постіль.
Почекай ще трішки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)