О, Твоє світло – Боже, мій Боже,
вже не забути, в мені ж бо в'ється,
в мені палає, любов примножить.
Моє в Твоєму – живуть два серця.
Все подолаю і все пізнаю –
цей Всесвіт вічний і безкінечний.
О Світе милий – тебе кохаю.
Як був наївний, такий безпечний.
Моя Природа – о, Земле рідна
і води річки, вздовж поля маки...
Всі душі вільні, всі люди рівні –
промінням з Неба шле Сонце знаки.
"Проснімось люде, прозріймо люде" –
троянди кажуть цим ніжним цвітом,
чи стелять трави, снігами грудні,
і журавлі нам курличуть світом...
А філософія падолисту
віки чекає цього прозріння...
Розгадка в Вірі. Бог в нашім серці.
Любов є мудрість й життя коріння.
29.10.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757861
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Променистий менестрель