Решето
(Сонет)
Усе, що дати міг Господь людині,
він повернув по-батьківськи мені.
До цього міг лиш бачити ві сні
державну й незалежну Батьківщину.
Хоч не скінчилася лиха година
і кращі з кращих гинуть у війні,
в руїнах чверть держави та вогні,
ми нація прозріла і єдина.
І не здолає нас уже ніхто,
не відіткне від цілого частину,
ані Москва, що у розорах винна,
ні свій, радянськодухий, дід Пихто.
Сміття відділить часу решето
від золота вкраїнської зернини.
––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757850
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Анатолій Загравенко