Покрилось море сиротами габ,
Здригаючись штормами на світанні.
Слідочки залишаючи туманні
Листка шурхоче жовтобокий краб.
Поміж кістяччя білих лежаків.
Що сплять під діркуватим очеретом,
Вальсує він із вицвілим пакетом,
В зіницях захарчованих круків.
Недопалкові мушлі з-під піску,
Грибницями виплоджує вітрило.
Їм поряд мружать оченята мило
Від пляшок пробки, схожі на луску.
Скарби свої давно сміттєвий бак,
Нишпоркуватим роздарив чайчинам.
Знайшов обитель віджилим чарчинам
Старенький, перекинутий байдак.
Беззубий кукурудзяний качан
Гойдається у піні бородато…
Вмиває пляжі дощик винувато,
Чекаючи новий набіг прочан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2017
автор: Осіріс