* * *

Скільки  мерзоти  існує  навкруги,
«Немає  правди  в  світі,  нема  і  не  буде»,
Ще  більше  забирається  в  серці  туги,
За  наше  життя,  що  псують  ці  паскуди.

В  душі  я  бунтар,  а  значить  дурний,
«Живи  собі  тихо,  ніщо  не  обходить»,
Але  знову  назовні  той  подих  живий,
Що  з  болем  душі  до  серця  доходить.

Чом  боже  мені  таку  долю  надбав.
Може  і  справді  такий  вже  невдаха,
Про  все  на  що  надію  і  віру  я  мав  -
Безпечна  дорога,  і  на  краю  плаха.

Не  можеш  покою  дати,  то  дай  талану,
Хоч  скільки  мені  уже  там  і  осталось,
Щоночі  хоч  крихточку  від  того  сну,
З  яким  нудно  в  світі  б  так  не  здавалось.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757370
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2017
автор: Платон Маляр