Здається, що як лід, життя тверде,
Та добре вдариш – сиплеться на грудки.
Не кожен знов розсипане складе,
Від напосілих бід змотає вудки.
Тож не спіши у руки брати лом
І ним по долі ближнього лупити.
Ти краще будь живильним джерелом,
З якого ближній воду зможу пити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757301
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)